Коротка історія хвороб

     Уявіть невелику дитячу кімнату. Стіни з милими шпалерами, тепле освітлення, ліжко в кутку кімнати. На ліжку сидить дівчинка п’яти років: блакитна піжамка, босі ніжки, великі темні очі вдивляються в щось навпроти.

-         То я не маю казати? А може в мене темпелатула? Я не піду завтра в садок!

-         Тсссс…– маленьке недолуге й зеленаве створіння загрозливо притулило блідий довгий палець до ротика. – Не кричи так, ти розбудиш маму і ми більше не побачимось.

-         Ти знаєш якусь стлашну історію? Щоб було дуууже стлашно.

-         Ну, звичайно знаю. – створіння примружує вологі темні очі. – Хочеш про темну кімнату.

-         Давай…

-         У темній-темній кімнаті жила маленька-маленька дівчинка. У маленької-маленької дівчинки була подружка Ангіна. Якось Ангіна взяла свою маленьку довгу ручку… – при цьому створіння повільно й впритул наближалось до силуету дівчинки, – …і стиснула дівчинці горло! Істота прожогом кинулась на дитину й вп’ялась гарячими пальцями їй в шию. Дівчинка закричала.

-         Шо таке, сонечко? Шо ти так кричала? Страшне наснилось маська? – жінка обійняла дитину й рвучко перевірила рукою чоло. – Давід, а ну но неси градусник і ложку! Вона гарячуща!

     З Ангіною пацієнтка довго не могла здружитись, це було таки достатньо противне створіння з цупкими руками й вологою лихоманкою. Однак й інші друзі теж не були подарунками. Метеоризм любив щипати за живіт, Нежить залишав скрізь свої мокрі липкі сліди, а Карієс не дозволяв їсти цукерки. У безкінечному хороводі траплялись незвичні знайомі: дуже гнівний хлопчик Кір, що прямо таки покривав тіло своїм червонуватим висипом, чи плямиста Вітрянка, що любила прикрашати себе зеленкою. Хвороби росли, міцнішали, хилішали чи щезали зовсім, сміялись і плакали разом з нею, дружили, билися та йшли, грюкаючи дверима. Загалом, поводили себе так, як і всі друзі.

     Коли з життя пацієнтки йдуть старі компанії? Тоді, коли вона змінюється настільки, що її друзям з нею нецікаво, а їй нецікаво з ними. Ранній пубертатний період настає з дванадцяти років. У декого раніше. Хвороби ускладнюються, проникають глибше, стають багатограннішими разом з підлітком. Вони постають із ним проти світу, формують Я, плекають амбіції. Невроз змушує йти на конфлікти, здирати вугрі на обличчі й пробувати палити. Сонливість ставати неуважним до інших, вдивлятись всередину себе, а потім протирати очі й не розуміти, де ти. Сколіоз привчає сідати по-інакшому, не так, як потрібно, йти проти системи. У пацієнтки є ще те, що дозволяє поставати і проти власної плоті й ненавидіти її: болючі критичні дні та істерія, неможливість осягнути себе, звідси перші напади безсилля. Але будь-які погані компанії набридають, особливо, якщо вони затримуються надовго. Вона міцнішає настільки, що дозволяє собі бунт проти них. Свариться з кожним, кричить, закриває перед ними двері і врешті – тікає. Тікає так вдало, що забуває про друзів на роки. Вони тимчасово йдуть. Йдуть оманливо.

    Ви задумувались над тим, який в середньому відсоток щасливих дорослих людей? Скільки існує збалансованих особистостей? Яким чином такі люди зберігають душевний спокій попри життєві обставини: не лають тимчасових сусідів у громадському транспорті, не міряють тиск ввечері, не відчувають фізичну знемогу поряд із сексуальним бажанням? Чи існують взагалі такі персони у світі хвороб? Одного разу, в кінці дня, після перших тижнів роботи, наша пацієнтка приходить додому стомлена. Вона відчуває самотність, невдоволення і дивну слабкість. Сідає на диван і розуміє, що в пустій кімнаті, поряд з нею є ще дехто.

-         Ну, привіт. – рука пацієнтки повільно піднімається до перенісся. – Рада бачити нового друга.

-         Привіт. – глухим голосом відповідає маленька хила істота з непомірно роздутою головою.

Коли у вас марнуються зуби мудрості, потрібно видаляти їх, пити антибіотики. Чекати, поки заживуть ясна.

Коли у вас низький тиск, потрібно пити міцну каву, їсти чорний шоколад, перевірити нирки.

Якщо у вас проблеми з нирками, потрібно бути обережними з холодом, носити взуття на цупкій підошві, берегти поперек.

Якщо ви пили забагато кави і у вас високий тиск, вам не можна нервуватись, пити алкоголь. Бажано дотримуватись дієти для гіпертоніків.

Якщо ви перестарались з дієтами і у вас гастрит – не панікуйте. Сідайте на нову дієту. Стіл № 1.

Якщо ви забагато хворіли ангіною, у вас може виникнути ревматизм, біль у суглобах. Лікування непросте, курс антибіотиків. Стежте чи нема супутніх інфекцій.

Якщо у вас сухий кашель…

     Пацієнтка палить. У неї задуха, сухий кашель, особливо вночі. Вона думає про цей кашель, як його лікувати: кинути палити не виходить. Вона йде на роботу, палить, і знову думає про кашель. Кашель дістає її, забирає дихання. ЇЇ переслідує думка про рак легень. Вона читає симптоми. Їй здається, що в неї болить грудна клітка. Натискає, глибоко вдихає. Вона багато думає про рак легень, сидить в кімнаті й міряє свою самотність. Вона чекає на нового друга, який точно прийде, бо вона сама творить його, вона точно знає, що він вже десь поряд. Він заходить до кімнати. Худий і блідий. Прикриває рот рукою. Він не може дихати. Сідає біля неї й бере її за руку. Пацієнтка починає кашляти.

         Кашель посилюється. Вона вдихає повітря й прикриває рот рукою. Спльовує згустки слизу, змішаного з кров’ю. Їй немає чим дихати. Вона починає задихатись й спльовувати більше згустків, кров’яні згустки більшають, падають на підлогу. Пацієнтка синіє. У неї немилосердно стукає серце. Кашель стає хрипом. З хрипом потроху випльовуються великі багряні шматки плоті, що були колись легенями. Вони стеляться підлогою. Зверху їх починає заливати кислим шлунковим соком. Пацієнтка справляється з іншою хворобою. Вона вибльовує довгу боротьбу зі своєю травною системою. До багряних згустків додаються сизі й рожеві тканини шлунку й тонкої кишки. Все сплітається в єдиний танець розпаду плоті. А як же тиск? Судини прориває від напруження, вони не здатні терпіти в собі стільки крові: крові темної та яскраво-червоної. Вона струменить тілом, розростається й стає озерцем. Білі тверді кістки потроху звільняються з тілесного мішка, виблискують на сонці й віддають йому свою білизну. Вони трухлявіють, стають не гладкими, а ширшавими, пористими, легшають й випорхують від легкого подуву вітерця. …Через хвилину прилетять пташки і доклюють рештки згнилої плоті, маленькі верткі черв’яки перетравлять в собі те, що дістанеться їм. На цьому місці виросте метушливий й гамірний мурашник, покритий ніжно-зеленою весняною травою.